Наш внутрішній голос постійно щось підказує. Ми можемо почути його бажання, сумніви, надії та страхи. І не тільки під час медитації. Ці підказки з являються в образі думок, що іноді можуть прийти с серця. Чи шлунку. І саме тому так легко сприйняти їх за жагу, голод , емоції. Дієвий спосіб прояснити як все є насправді – почати прислухатися до свого тіла.

Іноді переповнюють протиріччя - бажання ризикнути може сперечатися з обережністю, відвага - перечити страху. І ці суперечки можуть нести захисну функцію, нагадуючи нам про біль втрати чи розбите серце, закликаючи не спішити з новими відносинами. Ці вічні голоси, натяки у нашій голові інколи заважають працювати, відпочивати, просто залишатися у гарному настрої.

Кожен з людей переживав часи, коли розум чомусь змушував діяти у супереч нашим власним інтересам. Скільки було вечорів, коли хотілось вчасно лягти спати, прокинутися раніше і до роботи встигнути ще зробити щось важливе. І стільки ж разів щось йшло не так і ввечері, повертаючись пізніше, хотілось вже тільки дивитись до ночі фільм. А зранку бажання прокинутися раніше легко заміщалось на поспати ще.

І кожен з нас може поділитися таким досвідом.

 Чому так? Чому планується одне, а виходить все зовсім по іншому?